суфій
СУФІ́Й, я, ч., рел.
Послідовник, прихильник суфізму.
Світ, на думку суфіїв, виплив з Бога, він є еманація божества, і, дарма що здається він різноманітним і неоднаковим, тая неоднаковість є тільки привид, ілюзія (А. Кримський);
– Мехмед-паша суфій, а суфії засуджують усі втіхи (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суфій — суфі́й іменник чоловічого роду, істота послідовник, прихильник суфізму рел. Орфографічний словник української мови
- суфій — -я, ч., рел. Послідовник, прихильник суфізму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суфій — СУФІ́Й, я, ч., рел. Послідовник, прихильник суфізму. Світ, на думку суфіїв, виплив з бога, він є еманація божества, і, дарма що здається він різноманітним і неоднаковим, тая неоднаковість є тільки привид, ілюзія (Крим., Вибр., 1965, 262). Словник української мови в 11 томах