сухенький
СУХЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до сухи́й.
В кострі був зложений [очерет] сухенький, Як порох був уже палкенький (І. Котляревський);
Як в калюжах в дощ, хлюпощуться гуски, То ж, стрепенувшись, вп'ять [знову] виходять з їх [них] сухенькі (П. Гулак-Артемовський);
Цей невеличкий сухенький дідок у свитці .. був жвавий і непосидючий (Яків Баш);
Вона [мати] була сухенька, біла, ледь жива, але горда, незламна (Ю. Збанацький);
Йонька швидко повернув сухе і хиже, як у роздратованого тхора, обличчя. Сухенькі кулачки його дрібно тремтіли (Григорій Тютюнник);
Дідок усе її потішав якимись маленькими, сухенькими слівцями (Г. Хоткевич);
// у знач. ім. сухе́ньке, кого, с. Сухе місце.
Вилізла вона [черепаха] на сухеньке та й свистить (Панас Мирний).
◇ (1) Ви́йти сухе́ньким із води́ (д) див. вихо́дити.
Значення в інших словниках
- сухенький — сухе́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- сухенький — див. худий Словник синонімів Вусика
- сухенький — -а, -е. Пестл. до сухий. || у знач. ім. сухеньке, -кого, с. Сухе місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сухенький — вихо́дити / ви́йти сухи́м з води́. 1. Будучи винним, уміло уникати покарання або нарікання; залишатися непокараним або незаплямованим. Кажуть, що є такі шахраї, які виходять з води сухими (О. Фразеологічний словник української мови
- сухенький — СУХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сухи́й. В кострі був зложений [очерет] сухенький, Як порох був уже палкенький (Котл., І, 1952, 86); Як в калюжах в дощ, хлюпощуться гуски, То ж, стрепенувшись, вп’ять [знову] виходять з їх [них] сухенькі (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- сухенький — Сухий, -а, -е 1) Сухой. Кобила рушила сама на сухе. Чуб. III. 426. Сухий, як перець. Ном. № 13138. Сухий дуб. 2) Сухой, бездождный. Сухий марець, мокрий май, — буде жито, коби гай. Ном. № 446. 3) О человѣкѣ: сухощавый, изсохшій. Словник української мови Грінченка