1. Словник української мови у 20 томах

сухоребрий

СУХОРЕ́БРИЙ, а, е.

Кістлявий, з випнутими ребрами; дуже худий.

Сухореброго Пархома прив'язали до стовпа. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (І. Нечуй-Левицький);

Господар був сухоребрий, з впалими щоками, порослими колючою щетиною (П. Панч);

Під'їхали сани, запряжені високими сухоребрими кіньми (П. Кочура);

З-під руїн виліз до нас великий сухоребрий пес (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сухоребрий — сухоре́брий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сухоребрий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. сухоребрий — -а, -е. Кістлявий, з випнутими ребрами; дуже худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сухоребрий — КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Словник синонімів української мови
  5. сухоребрий — СУХОРЕ́БРИЙ, а, е. Кістлявий, з випнутими ребрами; дуже худий. Сухореброго Пархома прив’язали до стовпа. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. сухоребрий — Сухоребрий, -а, -е Сухоребрый, худощавый. Як стояв я над греблею із своєю сухореброю. н. п. Словник української мови Грінченка