1. Словник української мови у 20 томах

сухуватий

СУХУВА́ТИЙ, а, е.

Трохи сухий.

М'якуш в “Угорки” [сливи] сухуватий (з наук.-попул. літ.);

Там, де майже не видно було вже моря, зустрічались полин .. та ще якісь сухуваті квіти без запаху (Ю. Збанацький);

А все ж таки доктор Тіле в темнуватому передпокої ловить її сухувату теплу руку й швидко підносить до уст (В. Винниченко);

Мовчазний, трошки сухуватий, бухгалтер Йосиф Бондар, тепер, здавалося мені, був найкращою людиною (М. Томчаній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сухуватий — сухува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сухуватий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. сухуватий — -а, -е. Трохи сухий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сухуватий — Сухува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сухуватий — СУХУВА́ТИЙ, а, е. Трохи сухий. М’якуш в «Угорки» [сливи] сухуватий (Укр. страви, 1957, 303); Там, де майже не видно було вже моря, зустрічались полин.. та ще якісь сухуваті квіти без запаху (Збан., Мор. Словник української мови в 11 томах
  6. сухуватий — Сухуватий, -а, -е 1) Суховатый. 2) Худощавый. А я хлопець сухуватий в свого батька вдався. Лукаш. 126. Словник української мови Грінченка