1. Словник української мови у 20 томах

суша

СУ́ША¹, і, ж.

Земля (на відміну від водяного простору, моря); материк.

Глибоко в сушу врізалась затока Мейлахті (з наук.-попул. літ.);

Більша частина поверхні земної кулі зайнята океанами, а менша – являє собою сушу (з навч. літ.);

На суші, в повітрі – усюди бої – Від Чорного моря до Білого моря! (І. Нехода);

Зрадів Одіссей, як дерева і землю побачив. Кинувсь пливти він, щоб швидше на сушу ногами ступити (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Сухе місце.

І рогоза росте в безводній суші (Сл. Б. Грінченка).

СУ́ША², і, ж., розм.

Суха, засушлива пора; суха, жарка, без дощів погода; засуха.

– Гляди лиш, чи це не на сушу, – казала, позіхнувши, його жінка Настя і глянула на небо, – небо чисте, а блискавиця моргає (Панас Мирний);

Сонце заходило безхмарно .. – як на сушу та спеку (О. Гончар);

Пшениця, пишна та весела, красувалася за садом. І суша не взяла хлібів (К. Гордієнко);

* У порівн. Той смуток .. в'ялить рум'янець і сушить тіло, як суша й спека землю (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суша — су́ша 1 іменник жіночого роду земля су́ша 2 іменник жіночого роду засуха розм. Орфографічний словник української мови
  2. суша — див. ПОСУХА Словник синонімів Караванського
  3. суша — див. Земля; посуха Словник синонімів Вусика
  4. суша — I -і, ж. Земля (на відміну від водяного простору, моря); материк. || Сухе місце. II -і, ж., розм. Суха, засушлива пора; суха, жарка, без дощів погода; засуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суша — (земля) суходіл Словник чужослів Павло Штепа
  6. суша — СУ́ША (тверда частина земної поверхні — на відміну від водяного простору), СУХОДІ́Л, ЗЕМЛЯ́. Тим часом до суші Товариші Телемаха дійшли й відв'язали вітрила, Щоглу спустили й на веслах до пристані вже підпливали (переклад Бориса Тена)... Словник синонімів української мови
  7. суша — Су́ша, -ші, -ші, -шею; су́ші, суш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. суша — СУ́ША¹, і, ж. Земля (на відміну від водяного простору, моря); материк. Глибоко в сушу врізалась затока Мейлахті (В ім’я Вітч., 1954, 68); Більша частина поверхні земної кулі зайнята океанами, а менша — являє собою сушу (Фіз. геогр.. Словник української мови в 11 томах
  9. суша — Суша, -ші ж. 1) Суша. Ти, річенько, ти, бистрая, викинь кости на сушу. Чуб. V. 169. 2) Сухое мѣсто. І рогоза росте в безвідній суші. К. Іов. 18. Словник української мови Грінченка