1. Словник української мови у 20 томах

схвалення

СХВА́ЛЕННЯ, я, с.

Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала.

Пожвавлення серед присутніх сприйняв [Попович] як схвалення свого чергового дотепу (А. Головко);

Микоша відчув батьківське схвалення (О. Полторацький);

Криками окликнувся майдан, радісним схваленням, гудом (І. Гончаренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схвалення — схва́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. схвалення — -я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. вірними, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. схвалення — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. Словник синонімів української мови
  4. схвалення — СХВА́ЛЕННЯ, я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала. Словник української мови в 11 томах