схвалення
СХВА́ЛЕННЯ, я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала.
Монолітну згуртованість багатонаціональний радянський народ демонструє своєю працею, своїм одностайним схваленням політики Комуністичної партії (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 87);
Пожвавлення серед присутніх сприйняв [Попович] як схвалення свого чергового дотепу (Головко, II, 1957, 462);
Микоша відчув батьківське схвалення (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 171).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- схвалення — схва́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- схвалення — СХВА́ЛЕННЯ, я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала. Словник української мови у 20 томах
- схвалення — -я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. вірними, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала. Великий тлумачний словник сучасної мови
- схвалення — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. Словник синонімів української мови