схвильований

СХВИЛЬО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до схвилюва́ти.

До хати вбіг денщик. Він був чимсь схвильований і безцеремонно почав торсати за плечі офіцера (П. Панч);

* Образно. Вона боялась думати про це – і разом з тим уявила собі бліде обличчя [о. Василя] .. і розхристані, схвильовані передсмертним віддихом груди (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Їм човнами любо мчати По схвильованій воді! (І. Муратов);

Іду я вольною землею Понад схвильованим Дніпром (В. Бичко).

2. у знач. прикм. Виведений із стану душевної рівноваги; який відчуває тривогу, занепокоєння, хвилювання; неспокійний, збуджений.

Електричне світло раптом залляло велику світлицю .. Ся зміна була така раптова, що схвильована юрма застигла (М. Коцюбинський);

25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну (П. Колесник);

Поет стояв блідий, схвильований (Я. Качура);

* Образно. Місто велике, схвильоване, блідло, тремтіло від жаху (М. Зеров, пер. з тв. Овідія);

// Який виражає стан душевного неспокою; який має неспокійний, тривожний вираз.

Світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич, і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М. Коцюбинський);

На печі колишній солдат не міг спинити кашлю, і Чубенко ще раз побачив його без міри схвильовані очі (Ю. Яновський);

– Дозвольте звернутись в особистих справах, – почув Журба густий і, як йому здалося, схвильований голос Смоли (Д. Ткач);

// Пройнятий, сповнений хвилюванням.

В стані схвильованої замріяності, ніби в мареві, що робить світ схожим на казку, рушили вони далі (О. Гончар);

Полонези, мазурки, прелюдії Шопена становлять у своїй цілості болюче схвильовану розповідь про трагедію Польщі, трагедію польського народу (М. Рильський).