схимник
СХИ́МНИК, а, ч., церк.
Чернець, що прийняв схиму.
А жаль мені, і жаль великий, На просвіщенних християн. І звір того не зробить дикий, Що ви, б'ючи поклони, З братами дієте... У Київ їздите щороку Та сповідаєтесь, нівроку, У схимника!.. (Т. Шевченко);
Сюди й туди вештались люди, хто в церкву, хто до схимника. В прихожій у схимника було вже їх повно (А. Тесленко);
В чорному, з білими хрестами, пройшов через цвинтар схимник, закритий до очей каптуром (П. Кочура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- схимник — схи́мник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- схимник — див. ЧЕРНЕЦЬ Словник синонімів Караванського
- схимник — див. великосхимник Словник церковно-обрядової термінології
- схимник — див. анахорет, аскет Словник чужослів Павло Штепа
- схимник — -а, ч., церк. Чернець, що прийняв схиму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- схимник — схи́мник чернець, що прийняв схиму. Словник іншомовних слів Мельничука
- схимник — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
- схимник — Схи́мник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- схимник — СХИ́МНИК, а, ч., церк. Чернець, що прийняв схиму. А жаль мені, і жаль великий, На просвіщенних християн. І звір того не зробить дикий, Що ви, б’ючи поклони, З братами дієте… У Київ їздите щороку Та сповідаєтесь, нівроку, У схимника!.. (Шевч. Словник української мови в 11 томах