схитрувати
СХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. СХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док.
Виявити хитрість, вдатися до хитрощів.
Своїми розповідями про спостереження над життям бджіл він-то найбільше й допікав Павлові. Павло, як гість, мовчки терпить, звичайно, хіба що схитрує якось (А. Головко);
Коли Ленкіну стало сутужно, він схитрував (А. Шиян);
– А до прикладу кажучи, що то за сума? – ухопились за слово майстри. – Сума незначна. П'ятсот карбованців, – схитрував я й собі. Насправді було асигновано на огорожу тисячу (Ю. Збанацький);
Діло навіть не у грошах [для злодія], а в тому, як ти схитрив чи вирвався на чисте, оминувши різні пастки (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- схитрувати — схитрува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- схитрувати — див. хитрувати Словник синонімів Вусика
- схитрувати — -ую, -уєш і розм. схитрити, -рю, -риш, док. Виявити хитрість, вдатися до хитрощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- схитрувати — ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- схитрувати — Схитрува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- схитрувати — СХИТРУВА́ТИ, у́ю,у́єш, і розм. СХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док. Виявити хитрість, вдатися до хитрощів. Своїми розповідями про спостереження над життям бджіл він-то найбільше й допікав Павлові. Словник української мови в 11 томах
- схитрувати — Схитрувати, -трую, -єш гл. Ухитриться, употребить хитрость. Як би йому схитрувати, щоб обдурити жида-шинкаря. Грин. II. 226. Словник української мови Грінченка