1. Словник української мови в 11 томах

схитрувати

СХИТРУВА́ТИ, у́ю,у́єш, і розм. СХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док. Виявити хитрість, вдатися до хитрощів.

Своїми розповідями про спостереження над життям бджіл він-то найбільше й допікав Павлові. Павло, як гість, мовчки терпить, звичайно, хіба що схитрує якось (Головко, II, 1957, 409);

Коли Ленкіну стало сутужно, він схитрував (Шиян, Партиз. край, 1946, 126);

— А до прикладу кажучи, що то за сума? — ухопились за слово майстри. — Сума незначна. П’ятсот карбованців, — схитрував я й собі. Насправді було асигновано на огорожу тисячу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 59);

Діло навіть не у грошах [для злодія], а в тому, як ти схитрив чи вирвався на чисте, оминувши різні пастки (Стельмах, II, 1962, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схитрувати — схитрува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. схитрувати — див. хитрувати Словник синонімів Вусика
  3. схитрувати — СХИТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. СХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док. Виявити хитрість, вдатися до хитрощів. Своїми розповідями про спостереження над життям бджіл він-то найбільше й допікав Павлові. Павло, як гість, мовчки терпить, звичайно, хіба що схитрує якось (А. Словник української мови у 20 томах
  4. схитрувати — -ую, -уєш і розм. схитрити, -рю, -риш, док. Виявити хитрість, вдатися до хитрощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. схитрувати — ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  6. схитрувати — Схитрува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. схитрувати — Схитрувати, -трую, -єш гл. Ухитриться, употребить хитрость. Як би йому схитрувати, щоб обдурити жида-шинкаря. Грин. II. 226. Словник української мови Грінченка