схований

СХО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до схова́ти.

Вона мала властивість усе обнюхувати .. Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за припічком (М. Коцюбинський);

Кожного ранку любив [Василько] лазити під піч, де в його було сховане в куточку з деяких цяцьок ціле хазяйство (С. Васильченко);

Сховані в лісовій гущавині галичани побачили перших вершників (А. Хижняк);

Від дубової кладки, схованої поміж густими вербами, пружинами розпускаються водяні кола (Григорій Тютюнник);

// у знач. прикм.

Гетьман звелів піймати кількох чоловіків, одшмагати батогами й послати скликати людей, витягати сховані човни (Ю. Яновський);

Вода спаде, повитикається сховане каміння (Г. Хоткевич);

– Не можна йому довго, – діловито, проте з схованим легеньким смутком казала жінка (С. Васильченко);

// схо́вано, безос. пред.

Кожний такий хрестик [на карті] показував місце, де сховано забутий скарб (О. Донченко);

От ялини, що стоять на варті Священних урн, де сховано останки Синів народу, вірних до кінця! (М. Рильський).

2. у знач. прикм. Закритий, невидимий; прихований.

Шляхом тривалого й терплячого розвідування він з'ясував, що на території табору проходила схована каналізаційна труба (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me