сходи

СХО́ДИ¹, ів, мн.

Перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту.

Радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... Кидає, сіє і от уже сходи зеленіють (Б. Грінченко);

Дощ на сходи рясні впаде – зеленіє усе, цвіте (М. Рудь);

Сходи гороху добре переносять короткочасні приморозки (з навч. літ.);

Сходи картоплі з'являються звичайно через 22–30 днів після садіння (з навч. літ.);

* У порівн. Наша любов, як перші ніжні сходи, таку легко й приморозити, і розірвати, мов тендітну стеблинку (І. Цюпа).

СХО́ДИ², ів, мн.

1. Споруда, пристосування з горизонтальних виступів або щаблів, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись.

Смутно похиливши голову, іде [Іфігенія] до моря, спиняється на найвищому щаблі сходів, що спускаються в море (Леся Українка);

Гранітні сходи двома широко розгорненими віялами стеляться згори вниз, важко вгрузаючи в землю (П. Колесник);

Промчавши галопом по мармурових сходах на другий поверх, в їдальню влетів на прекрасному жеребці таращанець Савка Троян (О. Довженко);

Ми входили в порожні високі зали, .. видиралися гвинтовими сходами у якісь башточки (Л. Первомайський);

* Образно. Там, далеко, огнів хороводи засвітились в небеснім гаю. Сходить вечір по зоряних сходах у кімнату блакитну мою (В. Сосюра).

2. Те саме, що схі́дці 1.

В чистім полі криниченька На чотири сходи, Любив козак дівчиноньку Не чотири годи (з народної пісні);

Від храму до моря йде стежка, виложена мармуром, вона спускається в море сходами (Леся Українка);

Краса місця вразила молодого князя. Висока гора неначе спадала наниз, розсипаючись дрібними горбами, неначе устеляла себе сходами до самої річки (І. Нечуй-Левицький).

3. перен. Етапи, стадії розвитку чого-небудь.