1. Словник української мови у 20 томах

східчик

СХІ́ДЧИК, а, ч.

Зменш. до схі́дець.

Вони [ковзани] робляться так: береш по довжині чобота брусочок березини, явора або кленини.., робиш східчик для каблука, а низом рівненько пропускаєш дріт, чим товщий, тим краще (М. Стельмах);

Він зійшов сходами, пильно розглядаючи коричневе дерево кожного східчика (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. східчик — схі́дчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. східчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до східець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. східчик — Схі́дчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. східчик — СХІ́ДЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до схі́дець. Вони [ковзани] робляться так: береш по довжині чобота брусочок березини, явора або кленини.., робиш східчик для каблука, а низом рівненько пропускаєш дріт, чим товщий, тим краще (Стельмах, Гуси-лебеді.. Словник української мови в 11 томах