1. Словник української мови у 20 томах

сюртучина

СЮРТУЧИ́НА, и, ж., зневажл.

Те саме, що сюрту́к.

Якийсь молодий чиновник – у вузьких смугастих шта нях і сюртучині в обтяжку – раптом спинився, поглянув на кучера, на карету, здвигнув плечем і побіг дрібушасто далі (Б. Левін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сюртучина — сюртучи́на іменник жіночого роду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. сюртучина — -и, ж., зневажл. Те саме, що сюртук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сюртучина — СЮРТУЧИ́НА, и, ж., зневажл. Те саме, що сюрту́к. Словник української мови в 11 томах