1. Словник української мови у 20 томах

сюрчати

СЮРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок.

1. Видавати різкі, перев. високі й повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.).

Пташки співали в панському садку, коники сюрчали в траві (Панас Мирний);

В хаті пахло засохлими васильками і гіркуватим душком полину; під піччю сюрчав цвіркун (Григорій Тютюнник);

* Образно. Санька виніжувалася на траві, мрійно прислухалася, як сюрчала темрява (К. Гордієнко).

2. у що і без дод. Видавати дзвінкі, переливчасті звуки за допомогою свистка, гудка і т. ін.

Жандарм за звичкою підносить до рота свисток.., але не сюрчить, а несхвально дивиться (М. Стельмах);

І от, наче вві сні, другий дзвінок, сюрчить вусатий залізничник з петлицями на комірі, шумно дихає паровоз (О. Гуреїв);

Хтось сюрчить в сюрчок на тюремному подвір'ї, і те сюрчання так нагадує голос цвіркуна (Ю. Збанацький).

3. Дзижчати, хурчати (про веретено, кулю, осколок снаряда і т. ін.).

У хаті було тихо-тихо, .. тільки чутно було, як веретено сюрчало (Панас Мирний);

Сюрчала міцна нитка в дерев'янім юрку (І. Цюпа);

[Роман:] Зараз, мабуть, знову почнуть... Чутимеш, як кулі сюрчать... (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сюрчати — сюрча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сюрчати — див. дзвеніти; звучати Словник синонімів Вусика
  3. сюрчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.). 2》 у що і без додатка. Видавати дзвінкі, переливчасті звуки за допомогою свистка, гудка і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сюрчати — СВИСТІ́ТИ (видавати свист через спеціальний пристрій), СВИСТА́ТИ, СЮРЧА́ТИ. — Док.: засвисті́ти, засвиста́ти, сви́снути, засюрча́ти. Машина свистить, і ми товпимось до вікна (М. Словник синонімів української мови
  5. сюрчати — Сюрча́ти, сюрчу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сюрчати — СЮРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.). Пташки співали в панському садку, коники сюрчали в траві (Мирний, IV, 1955, 223)... Словник української мови в 11 томах
  7. сюрчати — Сюрча́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134. Словник української мови Грінченка