сівалка

СІВА́ЛКА, и, ж.

Сільськогосподарська машина для висіву насіння сільськогосподарських культур, кормових трав, деревних рослин, а також для внесення добрив у ґрунт.

Від хати подовшали тіні, Рілля розляглась, аж синіє... Добірного жита насіння Сівалка невтомная сіє (М. Рильський);

– Було в нас чотири кінних сівалки, і поклали кожній засівати на день чотири гектари (В. Кучер);

У 90-х роках минулого століття на межиріччі [Орелі й Самари] з'явилися кінні розкидні, а в 900-х роках – рядкові сошникові сівалки (з наук. літ.);

– Не бійся, Іване, не підведу, – і правує [Петрусь] трактора, як по шнуру веде три широкорядні сівалки (І. Цюпа);

Сухі мінеральні добрива зручно розкидати туковою сівалкою (з наук. літ.);

Для механізованого висіву жолудів застосовується гніздова сівалка (з наук. літ.).

△ (1) Рядко́ва сіва́лка – сівалка, що робить посів правильними рядками.

Сіяли кукурудзу рядковою зерновою сівалкою (з газ.);

Одкрила [Мотря Карпівна] рядкову сівалку, а там зерна трохи залишилося й проросло. (Остап Вишня).

◇ Ходи́ти за сіва́лкою (сі́ялкою) див. ходи́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me