сідало

СІ́ДАЛО, а, с.

1. Перекладина, жердина у пташнику чи в клітці, на яку сідають на ніч кури або індики.

“Кукуріку!” – прокричав на сідалі півень, залопотавши крилами (Панас Мирний);

Сідала роблять з дерев'яних чисто обструганих брусків (з навч. літ.);

Рябко спитать хотів, але Рябків язик Був в роті спутаний, неначе путом з лик, І герготав щось, як на сідалі індик (П. Гулак-Артемовський);

– А чого ж так стояти! – охоче згодилися інші, – стоять усі, носи поспускали, як кури на сідалі! (С. Васильченко);

* Образно. Піднявсь і руку поклав на голову дочці .. На сідало час їй. Зморилася ж, сердечна. І завтра як світ – на степ же йти... (А. Головко);

Мати навіть почала заїдати доньку: – Пора, дівко, на своє сідало перебиратися, бо і не стямишся, як люди перестарком назвуть (М. Стельмах).

2. перен. Місце або предмет, на яких сидять, на які сідають; сидіння.

Дурний, хоч і чорт! І того не знав, про що давно вже люди кажуть: що в старої єхидної баби десять чортів сидить, та ще й на двадцять сідала гуляють (О. Стороженко);

Вартує [Денис] цілу ніч, а досвіт напливає – Він чуйно при вудках на сідалі куняє (М. Рильський);

– Сюди, сюди, батюшко! – привітно гув з покуття жовтявий з сонними очима чоловік .. Розсуньтеся, хлопці! Дайте батюшці сідало (В. Речмедін).

3. розм. Частина тіла людини нижче спини; сідниці.

Отець інспектор ходив завжди з бучком у руках і боляче давав по долонях, по п'ятах, по сідалу за наймізернішу провину (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

сідало

Значення в інших словниках