сідок
СІДО́К, а́, ч.
1. Той, хто їде верхи на коні; вершник.
І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (П. Панч).
2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі.
– Слава тобі, Господи! Місто! – раптом стрепенувся ямщик, вказуючи пужалном вдалину. Але в набігаючій ночі ані сідоки, ані жандарм на козлах поруч ямщика нічого не бачили (З. Тулуб);
// Той, хто взагалі їде в будь-якому екіпажі, на мотоциклі і т. ін.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сідок — сідо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сідок — -а, ч. 1》 Той, хто їде верхи на коні; вершник. 2》 Пасажир, що їде в найнятому екіпажі. || Той, хто взагалі їде в будь-якому екіпажі, на мотоциклі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сідок — СІДО́К, а́, ч. 1. Той, хто їде верхи на коні; вершник. І то там, то там [у степу] видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (Панч, Гомон. Україна, 1954, 242). 2. Пасажир, що їде в найнятому екіпажі. Словник української мови в 11 томах