сікатися

СІ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Нападати, кидатися на кого-небудь, маючи намір ударити, побити і т. ін.

Червона, роз'юшена жінота верещала над нами, сікалась до нас з дрючками (М. Коцюбинський);

В залі все більше зростав крик, вже нічого не можна було розібрати. Шляхтичі вже сікались один на одного, вже брязкали шаблями (П. Панч);

Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився і навіть сікався до Уляни з кулаками (Григорій Тютюнник);

// Рватися до кого-небудь, намагаючись укусити (про собак).

Собаки обпали робітників, сікалася до ніг та піднімали страшенний галас на ціле село (М. Коцюбинський);

Вихопився з двору невп'ятий [неприв'язаний] собака, .. сікався (Є. Гуцало).

2. Починати сварку.

[Чопорій:] Я диктую..! [Тетяна:] Іди додому! Нічого вже нам тут сікатись! Налихотворив [нашкодив] добре, що тепер і не знаєш, як обернутись! (М. Кропивницький);

Піймавши підозрілу посмішку на обличчі котрогось із хлопців, він уже сікається: – Ти не либся [посміхайся], .. слухай, коли старші говорять... (О. Гончар);

// Безцеремонно втручатися (в розмову, сварку і т. ін.); встрявати.

[Віталій (до Хоми):] А скілько в цім році прийняв від людей грошей? [Настя:] Хіба він зна .. [Хома:] Ой Насте, ой Насте! Кажу тобі: мовчи, не сікайся! (І. Карпенко-Карий);

[Христя:] А ти б, Мелашко, не сікалася з розмовою, коли не твоя річ попереду... (М. Кропивницький);

// Настирливо, вимогливо або погрозливо звертатися до кого-небудь; приставати, чіплятися.

– Де це ти, Саню, була? – спитала в неї Навроцька. – В Мурашкової, – обізвалася Саня. – З ким же ти там бачилась? – сікалась до неї Навроцька (І. Нечуй-Левицький);

– Для чого ви існуєте чи то, пак, живете? – Це така вже в нього звичка сікатися з цим запитанням до кожного (О. Гончар);

– Я – підкуркульник? – вигукував сміливо Левко Тритуз, сікаючись до Мельника. – Куркуль, – сказав рішуче Степан (Г. Епік).

3. перев. з інфін., з чим. Намагатися щось зробити; збиратися, наміря́тися.

Минув день і не один, як згадала стара: – Десь-то наші тепер обертаються? – Дочки зітхнули, та й тільки. Ніхто з них в Кам'янці не був, то й не сікались вгадувати, де б саме вони були (А. Свидницький);

– А за що ж він мене в'язати сікається? (Панас Мирний);

[Кіндрат Антонович:] Чого не тямиш, про те не сікайся міркувати (М. Кропивницький);

// З'являтися до кого-небудь з якимись неприйнятними пропозиціями, всупереч чиємусь бажанню нав'язувати що-небудь; потикатися.

Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі, .. так і попадею не хотіла [Галочка] бути (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ніхто з сусід більше не зважувався зазирати в Микитині горшки, ніхто не сікався з порадами, ніхто не каламутив спокою (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

сікатися

Значення в інших словниках