1. Словник української мови у 20 томах

сім'янин

СІМ'ЯНИ́Н, а, ч.

1. Той, хто має сім'ю (у 1 знач.).

Тепер Лошаков не той. Жонатий, має діток, став поважним сім'янином, поважним громадянином (Панас Мирний);

Уболівав [Гречкун], чи добре розміщені солдати, чи не час би попрати білизну. У землянці завжди здавався тихим сім'янином (Ю. Бедзик);

// Людина, що має риси, необхідні для родинного життя.

Огей мовчить. Він заглиблюється в себе, аналізуючи своє внутрішнє “я” як громадянина, наукового діяча, сім'янина і члена великого колективу, що взявся будувати нове суспільство (Олесь Досвітній).

2. Член сім'ї (у 1 знач.); родич.

– Як я за його дочку давав, то думав: буде сім'янин, то вже до свого діла й прихилю його. Дак де там!.. (Б. Грінченко);

* У порівн. – Які то люди добрячі! Привітали мене заїжджого, як сім'янина (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сім'янин — сім'яни́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сім'янин — Родинець, батько, див. жонатий Словник чужослів Павло Штепа
  3. сім'янин — -а, ч. 1》 Той, хто має сім'ю (у 1 знач.). || Людина, що має риси, необхідні для родинного життя. 2》 Член сім'ї (у 1 знач.); родич. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сім'янин — Сім'янин, -на м. = сем'янин. Привітала мене заїзджого, як сім'янина. МВ. І. 20. Словник української мови Грінченка