сірко

СІРКО́, а́, ч.

1. Собака, перев. сірої масті.

Сірко, зібравшись [забравшись] на копицю, Від сіна відганяв телицю... На світі так скупий живе: І сам не пожива – і людям не дає (Л. Боровиковський);

* У порівн. [Сербин:] Що ж я там нашкодив, ану скажіть? [Іван:] Ага! Бач – забігали очі, як у сірка. Тобі уже, видно, лучче [краще] знати, що ти там наробив (С. Васильченко).

2. розм., рідко. Те саме, що горі́лка¹.

– А вам, отець диякон? Наливочки! – припрохує Загнибіда. – Ет! свинячого пійла! – гукнув той. – Сірка! мені – сірка!.. Не терплю я отих заграничних пундиків .. Нема кращого зілля, як наш рідний сірко! чим більше його п'єш, тим смачніше здається! (Панас Мирний).

◇ Позича́ти / пози́чити оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка і т. ін.) див. позича́ти;

Потайни́й (рідко потайна́) соба́ка (сірко́) див. соба́ка;

Сірка́ смикну́ти див. смикну́ти;

Тягти́ (тягну́ти) Сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́) див. тягти́;

(1) Як сірко́ в (на) база́рі, зі сл. пропасти, щезнути і т. ін. – безслідно.

Пропали! Як Сірко в базарі! (І. Котляревський);

(2) Як сірко́ на при́в'язі:

а) (зі сл. набі́гатися, намота́тися і т. ін.) дуже, надзвичайно.

– Обов'язково буду завтра, бо сьогодні намотався за день, як Сірко на прив'язі, кості старечі щось ломить (Ю. Збанацький);

б) (зі сл. нагуля́тися, ірон.) уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (нагулятися).

– Ну, нагулявся? – Та де там! Нагулявся, як Сірко на прив'язі (з народної творчості);

(3) Як сірко́ па́скою, зі сл. поживи́тися – уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (поживитися).

Пожививсь, як Сірко паскою (прислів'я);

Як соба́ці (сірко́ві, сірку́) му́ху з'ї́сти див. з'їда́ти;

Як соба́ці (Сірко́ві, Сірку́) на перела́зі див. соба́ка;

(4) Як у сірка́ із зубі́в, зі сл. не ви́рвати – зовсім, ніяк.

– Ой, сину, .. У добрих людей, у таких, щоб поділились, в самих нічого немає, а в тих, у кого є, – не вирвеш, як у Сірка із зубів (Ю. Збанацький).