сіртук
СІРТУ́К, а́, ч., заст.
Сюртук.
Зодягались, хто як міг; хто в сіртуку ходив, хто в свитині, а хто й добрий мав жупан або бекешу (А. Свидницький);
Як же я в сіртуку буду коня напувати та пасти? (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіртук — сірту́к іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- сіртук — -а, ч., заст. Сюртук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіртук — СІРТУ́К, а́, ч., заст. Сюртук. Зодягались, хто як міг; хто в сіртуку ходив, хто в свитині, а хто й добрий мав жупан або бекешу (Свидн., Люборацькі, 1955, 8). Словник української мови в 11 томах