1. Словник української мови у 20 томах

сірчаний

СІРЧА́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до сі́рка 1;

// Який містить у собі сірку.

Безріччя хаосу і довгий ряд віків Вулкан метав огнем .. А нині все мовчить. Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу (М. Зеров);

Сірчаний колчедан;

Сірчана джерельна вода;

// Вигот. із сірки.

Перша в історії електрична машина являла собою сірчану кулю, насаджену на вісь і накладену на дерев'яний станок (з наук.-попул. літ.);

Він .. черкає сірчаною головкою по коробці. Блимає вогник (А. Шиян).

2. Який містить у своєму хімічному складі сірку з певною кількістю кисню.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сірчаний — сірча́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сірчаний — -а, -е. 1》 Прикм. до сірка 1). || Який містить сірку. Сірчаний колчедан. || Вигот. із сірки. 2》 Який містить у своєму хімічному складі сірку з певною кількістю кисню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сірчаний — Сірча́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сірчаний — СІРЧА́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до сі́рка 1; //Який містить у собі сірку. Безріччя хаосу і довгий ряд віків Вулкан метав огнем.. А нині все мовчить. Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. сірчаний — Сірчаний, -а, -е Сѣрный. К. ПС. 109. Словник української мови Грінченка