1. Словник української мови у 20 томах

січа

СІ́ЧА, і, ж.

Рукопашний поєдинок, бій із застосуванням холодної зброї (шаблі, списа і т. ін.).

Мистець він був у лицарському ділі, так йому страшенна січа побратима з Петром Шраменком була не герцем, а справді ігрищем (П. Куліш);

[1-й козак:] У потребі перший кидається [Грицько] в січу і вже б'є й рубає так, що й світа перед собою не бачить (В. Самійленко);

Січа та довго тривала, аж поки усіх не посікли. Шаблі попадали з рук. – Може, годі? – спинився отаман (П. Тичина);

Нікому в цих боях не було пощади. Здавалось, зійшлася сила на силу, і доки не вирубають один одного впень, ця січа не скінчиться (О. Гончар);

Давно не спали вже бійці, В атаку йшли на день по тричі, Вже шабля в декого в руці Звисала мляво після січі (Є. Фомін);

// уроч. Кривава битва.

У жорстоких січах з панами, з польськими і татаро-турецькими загарбниками вкривають себе невмирущою славою запорозькі козаки (з газ.);

В устах молодої вчительки голос народу пролунав невмирущим тисячорічним дзвоном, немовби звідкілясь здалеку засурмили над Дніпром прадідівські сурми, заіржали коні на степових пагорбах, потягло потом і кров'ю древніх січ (О. Довженко);

* Образно. Вітер снігом б'є в обличчя, засипає снігом дах. І ведуть між себе січу хуртовини у степах (Н. Забіла).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. січа — сі́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. січа — БІЙ, (кривава) битва баталія Словник синонімів Караванського
  3. січа — див. бій Словник синонімів Вусика
  4. січа — -і, ж. Рукопашний поєдинок, бій із застосуванням холодної зброї (шаблі, списа і т. ін.). || уроч. Кривава битва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. січа — БИ́ТВА (тривалий, жорстокий або вирішальний, генеральний бій), БАТА́ЛІЯ заст., уроч., БОЙОВИ́ЩЕ заст., уроч., БОЙОВИ́СЬКО заст., уроч., БРАНЬ уроч., ПИР поет., ПОБО́ЇЩЕ заст., СІ́ЧА підсил. уроч., РАТОБО́РСТВО заст., уроч., РАТЬ заст., уроч. Словник синонімів української мови
  6. січа — Сі́ча, -чі, -чі, -чею; сі́чі, -чей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. січа — СІ́ЧА, і, ж. Рукопашний поєдинок, бій із застосуванням холодної зброї (шаблі, списа і т. ін.). Мистець він був у лицарському ділі, так йому страшенна січа побратима з Петром Шраменком була не герцем, а справді ігрищем (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах