1. Словник української мови у 20 томах

таборити

ТАБОРИ́ТИ, ів, мн. (одн. табори́т, а, ч.), іст.

Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419–1434 рр.) у Чехії.

Гуртуються таборити – ремісники і хлібороби, і тепер вже земля палахкотить під ногами у ворога (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таборити — -ів, мн. (одн. таборит, -а, ч.), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в 15 ст.; учасники гуситських воєн (1419-1434 рр.) у Чехії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. таборити — табори́ти представники революційного селянсько-плебейського табору під час гуситських воєн (1419 – 34 pp.) у Чехії. Виступали проти королівської влади, приватної власності, обрядів і догматів католицької церкви... Словник іншомовних слів Мельничука
  3. таборити — Табори́ти, -тів, -там (гуси́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. таборити — ТАБОРИ́ТИ, ів, мн. (одн. табори́т, а, ч.), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419-1434 рр.) у Чехії. Словник української мови в 11 томах