1. Словник української мови в 11 томах

таборити

ТАБОРИ́ТИ, ів, мн. (одн. табори́т, а, ч.), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419-1434 рр.) у Чехії.

Ще в свої шкільні та студентські роки Володимир Ілліч міг читати в бібліотеці батька книжки і про Яна Гуса, і про таборитів (Рад. літ-во, 2, 1965, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таборити — ТАБОРИ́ТИ, ів, мн. (одн. табори́т, а, ч.), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419–1434 рр.) у Чехії. Словник української мови у 20 томах
  2. таборити — -ів, мн. (одн. таборит, -а, ч.), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в 15 ст.; учасники гуситських воєн (1419-1434 рр.) у Чехії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. таборити — табори́ти представники революційного селянсько-плебейського табору під час гуситських воєн (1419 – 34 pp.) у Чехії. Виступали проти королівської влади, приватної власності, обрядів і догматів католицької церкви... Словник іншомовних слів Мельничука
  4. таборити — Табори́ти, -тів, -там (гуси́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)