таборище
ТАБОРИ́ЩЕ, а, с.
1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1–3 знач.).
[Гелен:] Підіть за браму – зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, – богам троянським в дар дали ахейці того коня (Леся Українка);
А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява, мчить звідти вилиняла директорська “Побєда”, підкочує, зупиняється перед таборищем каналобудівників (О. Гончар);
Побачивши ж велике військо козацьке і орду, налякалися й кинувши таборище, хотіли відступати (М. Грушевський);
Заночували в дядька в таборищі на молодому сіні на горищі (Л. Костенко).
2. Збільш. до та́бір 1–3.
Побачивши ж велике військо козацьке і орду, налякалися й кинувши таборище, хотіли відступати (М. Грушевський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- таборище — табори́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- таборище — -а, с. 1》 Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.). 2》 Збільш. до табір 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- таборище — Табори́ще, -ща, -щу, -щем; -ри́ща, -ри́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- таборище — ТАБОРИ́ЩЕ, а, с. 1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.). [Гелен:] Підіть за браму — зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, — богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- таборище — Таборище, -ща с. Мѣсто прежняго табора, прежней стоянки, лагеря. Стоїте ви залогами в старих таборищах. К. Досв. 225. Словник української мови Грінченка