1. Словник української мови в 11 томах

таборище

ТАБОРИ́ЩЕ, а, с.

1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.).

[Гелен:] Підіть за браму — зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, — богам троянським в дар дали ахейці того коня (Л. Укр., II, 1951, 302);

А над радгоспним степом тим часом звихрюється клубочком курява, мчить звідти вилиняла директорська «Побєда», підкочує, зупиняється перед таборищем каналобудівників (Гончар, Тронка, 1963, 79).

2. Збільш. до та́бір 1-3.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таборище — табори́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. таборище — ТАБОРИ́ЩЕ, а, с. 1. Місце, де розташований або де був колись табір (у 1–3 знач.). [Гелен:] Підіть за браму – зник ахейський табор [табір], лиш кінь один стоїть на таборищі, – богам троянським в дар дали ахейці того коня (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  3. таборище — -а, с. 1》 Місце, де розташований або де був колись табір (у 1-3 знач.). 2》 Збільш. до табір 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. таборище — Табори́ще, -ща, -щу, -щем; -ри́ща, -ри́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. таборище — Таборище, -ща с. Мѣсто прежняго табора, прежней стоянки, лагеря. Стоїте ви залогами в старих таборищах. К. Досв. 225. Словник української мови Грінченка