табівка
ТАБІ́ВКА, и, ж., діал.
Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.
Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці , писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (М. Коцюбинський);
[Юрасик:] Ми зберемось і підемо від хати. Я покладу кресало у табівку, Та ще свою мережану денцівку (П. Воронько);
Крім табівок доповненням до одягу гуцулів служили тайстри (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- табівка — табі́вка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- табівка — -и, ж., зах. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече. Великий тлумачний словник сучасної мови
- табівка — ТАБІ́ВКА, и, ж., діал. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече. Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- табівка — Табівка, -ки ж. Кожаная сумка, носимая черезъ плечо на ремнѣ. Шух. I. 121, 128, 279. Словник української мови Грінченка