табівка
ТАБІ́ВКА, и, ж., діал. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.
Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (Коцюб., II, 1955, 310);
[Юрасик:] Ми зберемось і підемо від хати. Я покладу кресало у табівку, Та ще свою мережану денцівку (Воронько, Казка.., 1957, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- табівка — табі́вка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- табівка — ТАБІ́ВКА, и, ж., діал. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече. Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці , писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом (М. Словник української мови у 20 томах
- табівка — -и, ж., зах. Гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече. Великий тлумачний словник сучасної мови
- табівка — Табівка, -ки ж. Кожаная сумка, носимая черезъ плечо на ремнѣ. Шух. I. 121, 128, 279. Словник української мови Грінченка