1. Словник української мови в 11 томах

табуретка

ТАБУРЕ́ТКА, и, ж. Те саме, що табуре́т.

Сідає [Любов] проти бюста на табуретці, що до піаніно (Л. Укр., II, 1951, 35);

Попід стінами стояли стільці й табуретки (М. Ол., Леся, 1960, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табуретка — табуре́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. табуретка — [табуретка] -ткие, д. і м. -ец':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
  3. табуретка — Дзиґлик, див. стулець Словник чужослів Павло Штепа
  4. табуретка — ТАБУРЕ́ТКА, и, ж. Те саме, що табуре́т. Сідає [Любов] проти бюста на табуретці, що до піаніно (Леся Українка); Попід стінами стояли стільці й табуретки (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
  5. табуретка — И, ж. Невеликий моторолер. Терпіти не можу табуретки, особливо коли на них їздять дебелі дядьки. Словник сучасного українського сленгу
  6. табуретка — -и, ж. Те саме, що табурет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. табуретка — СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник синонімів української мови