табурет
ТАБУРЕ́Т, а, ч. Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням.
Почалася робота. Столи, табурети, навіть підвіконня в майстерні заставлено різними приладдями (Вас., II, 1959, 231);
Сидів він [голова] за розкішним, старовинної роботи під морений дуб столом, і можна було б подумати, що цей здоровань закоханий у дорогі речі, коли б не вмостився на звичайному, по-сільському збитому табуреті (Збан., Сеспель, 1961, 320).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- табурет — табуре́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- табурет — ТАБУРЕ́Т, а, ч. Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням. Почалася робота. Столи, табурети, навіть підвіконня в майстерні заставлено різними приладдями (С. Словник української мови у 20 томах
- табурет — -а, ч. Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- табурет — Тип меблів для сидіння, без спинки і поруччя; у вжитку з XVI ст.; численні різновиди. Універсальний словник-енциклопедія
- табурет — СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник синонімів української мови
- табурет — Табуре́т, -та; -ре́ти, -тів (фр. le tabouret) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)