1. Словник української мови у 20 томах

табурет

ТАБУРЕ́Т, а, ч.

Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням.

Почалася робота. Столи, табурети, навіть підвіконня в майстерні заставлено різними приладдями (С. Васильченко);

Сидів він [голова] за розкішним, старовинної роботи під морений дуб столом, і можна було б подумати, що цей здоровань закоханий у дорогі речі, коли б не вмостився на звичайному, по-сільському збитому табуреті (Ю. Збанацький);

В другій кімнаті через двері було видно непомальовані табурети й навіть прості мужичі стільці, тільки чисто-чисто вимиті (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табурет — табуре́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. табурет — -а, ч. Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. табурет — Тип меблів для сидіння, без спинки і поруччя; у вжитку з XVI ст.; численні різновиди. Універсальний словник-енциклопедія
  4. табурет — СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Словник синонімів української мови
  5. табурет — Табуре́т, -та; -ре́ти, -тів (фр. le tabouret) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. табурет — ТАБУРЕ́Т, а, ч. Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням. Почалася робота. Столи, табурети, навіть підвіконня в майстерні заставлено різними приладдями (Вас. Словник української мови в 11 томах