табунчик
ТАБУ́НЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до табу́н.
В залі йшли ще бучні, сп'янілі танці, і сиві табунчики морозу вривались у розчинені двері й зразу ж тут танули (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- табунчик — табу́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- табунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до табун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- табунчик — ТАБУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до табу́н. Словник української мови в 11 томах
- табунчик — Табунчик, -ка м. ум. отъ табун. Словник української мови Грінченка