табірник
ТА́БІРНИК, а, ч.
Той, хто перебував в таборі (у 1–4 знач.).
– Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору... (Ю. Яновський);
Потайки [дівчата] підгодовують табірників, не шкодують для них додаткових порцій супів із шрапнеллю (О. Гончар);
Не досить тверда дисципліна та слабка охорона табору призвели до того, що табірники почали як по одному, так і групами ходити по селах, по дорогах у пошуках пригод (Є. Шморгун);
Потім вони плентались вдвох туди, де стояла мовчазна шеренга табірників (Ю. Щербак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- табірник — та́бірник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- табірник — -а, ч. Той, хто перебуває в таборі (у 1-4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- табірник — ТА́БІРНИК, а, ч. Той, хто перебував в таборі (у 1-4 знач.). — Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору… (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах