табірник

ТА́БІРНИК, а, ч. Той, хто перебував в таборі (у 1-4 знач.).

— Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору… (Ю. Янов., І, 1954, 200);

Потайки [дівчата] підгодовують табірників, не шкодують для них додаткових порцій супів із шрапнеллю (Гончар, Циклон, 1970, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табірник — та́бірник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. табірник — ТА́БІРНИК, а, ч. Той, хто перебував в таборі (у 1–4 знач.). – Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору... (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. табірник — -а, ч. Той, хто перебуває в таборі (у 1-4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови