такання
ТА́КАННЯ¹, я, с., розм.
Дія за знач. та́кати¹.
– Ага, так, – сказав Ситник, і важко було розібрати: просте вдоволення чи прихована загроза пролунали в цьому короткому таканні (П. Загребельний);
У нього – крізь проскоки еліптичних речень, крізь “нукання” й “такання” – живий, багатий і неправильний, як усе живе, стихійний плин думки (О. Забужко).
ТА́КАННЯ², я, с., розм.
Дія за знач. та́кати².
Сидів він тихо, перелякано вслухався в глухі вибухи гранат і такання кулеметів (Ю. Збанацький);
Гул, тріск, такання кулеметів – усе злилося, підхопило і понесло його високо вгору (К. Гриб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- такання — та́кання 1 іменник середнього роду підтакування розм. та́кання 2 іменник середнього роду короткі звуки розм. Орфографічний словник української мови
- такання — I -я, с., розм. Дія за знач. такати I. II -я, с., розм. Дія за знач. такати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- такання — Та́кання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- такання — ТА́КАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. та́кати¹. ТА́КАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. та́кати². Сидів він тихо, перелякано вслухався в глухі вибухи гранат і такання кулеметів (Збан., Т. Шашло, 1949, 20). Словник української мови в 11 томах