такт

ТАКТ¹, у, ч.

1. Метрична музична одиниця – кожна з рівних за тривалістю частин, на які поділяється музичний твір за числом ритмічних наголосів у ньому.

Від перших тактів увертюри, до останніх акордів опери, чуємо ми оригінальні, високохудожні мотиви українських колядок (з навч. літ.);

Музикант легко й безтурботно брав по кілька тактів то з того, то з іншого твору світових композиторів (В. Собко);

// Графічне зображення меж такої одиниці (ноти між двома вертикальними рисками).

Розбити ноти на такти;

// Поділ тексту за числом ритмічних мовних комплексів.

У лінгвістиці мовні такти, які виконують смислорозрізнювальну роль, називають синтагмами (з наук. літ.).

2. Ритм якогось руху, дії; кожен із рівномірно повторюваних рухів, ударів.

Потяг м'яко вибивав такт коліс, м'яко похитувались тіла, й хилиталась штора на вікні (В. Винниченко).

3. спец. Частина робочого циклу якогось механізму.

Тактом зветься хід поршня від однієї мертвої точки до другої, протягом якого відбувається частина робочого процесу [циклу] двигуна (з наук. літ.).

Вибива́ти (відбива́ти) такт див. вибива́ти;

Збива́ти / зби́ти з та́кту див. збива́ти.

○ (1) Під такт чого; У (в) такт чому і без дод.; До та́кту чому – відповідно до ритму чогось; ритмічно.

А коло танцює. Тупають під такт “молдуваняски” ноги (М. Коцюбинський);

Одна з них [бабів] плескала в долоні до такту музиці (Ю. Мартич);

Ось схилились вони над станками, підіймаються руки в такт... (В. Сосюра);

Трамвай злегка похитувало, і в такт гуркоту коліс кожен пасажир снував свої думки (О. Донченко);

Музики сидять десь на помості за строкатим запиналом. На ньому колихаються тіні, і в такт їм лине прекрасна музика (К. Гриб).

ТАКТ², у, ч.

Почуття міри, що підказує правильне розуміння або оцінку явищ дійсності.

Кільки [скільки] зручності і такту потрібно, щоб кожду сцену зробити заразом і звичайною, немов щоденною, а при тім і характеристичною! (І. Франко);

При перекладі фразеологізмів потрібна велика обережність, потрібен художній такт (М. Рильський);

// Культура поведінки, уважне ставлення до когось.

Довго вони йшли мовчки. Такт підказав Ганні ні про що більше не розпитувати (Ю. Яновський);

Почуття такту примусило його сказати ще кілька слів перше, ніж попросити Каргата передати трубку Петушекові (Ю. Шовкопляс);

Цілком природно, художній такт письменника не дозволяє будувати всі діалоги та монологи в такому стилістичному ключі (з наук. літ.).