танальбін

ТАНАЛЬБІ́Н, у, ч., мед.

Лікувальний препарат із групи в'яжучих засобів, який застосовують при захворюванні кишечника.

Для лікування хворих телят у господарстві можна застосовувати танальбін (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. танальбін — танальбі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. танальбін — -у, ч. Сполука таніну з білком; в'яжучий засіб при проносах. Великий тлумачний словник сучасної мови