1. Словник української мови у 20 томах

татуйований

ТАТУЙО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до татуюва́ти.

З-поміж усіх “мічених” Бугор найбільш “мічений”, з-під душу виходить, грає м'язами, дає меншим розглядати, як він рясно татуйований: на грудях у нього виколота русалочка, про яку він каже, що вночі вона ворушиться (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Наперед вирвалась із натовпу людина в майці, з голими, татуйованими руками (Ю. Яновський);

А скорше просто оглядала, чи нема болячок та чи кігтів на пальцях не позаводили, на Порфирів татуйований якірець звернула увагу, запитала з привітним виразом, чим виколював (О. Гончар);

Деякі з них мали татуювання, заповнене червоною фарбою. Це дає можливість припустити, що і реальні жінки – учасниці обряду мали татуйоване тіло (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. татуйований — татуйо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. татуйований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до татуювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. татуйований — Татуйо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. татуйований — ТАТУЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до татуюва́ти; // У знач. прикм. Наперед вирвалась із натовпу людина в майці, з голими, татуйованими руками (Ю. Янов., І, 1954, 139). Словник української мови в 11 томах