1. Словник української мови у 20 томах

таїна

ТАЇНА́, и́, ж., поет.

Таємниця.

Соловейко, мій сусідо, Ти не тьохкай у гаю, А коханому повідай Про любов святу мою. Про рожеві, світлі мрії – Мого серця таїну (М. Старицький);

Все ніби в колі віковім: Любов, розлука, весни, грім. Все ніби вічності луна. Прадавня тиха таїна (А. Малишко);

Доскіпливі жіночі язики уже встигли розтрусити, немов сіно на гомінких вибальцях, родинну таїну, що братиме її [дочку] хлопець із сусіднього села (з публіц. літ.);

Хай спам'ятається він серед цих молитов у сповідях і поклонах перед таїною твого розп'яття (І. Драч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таїна — таїна́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. таїна — див. таємниця Словник синонімів Вусика
  3. таїна — -и, ж., поет. Таємниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. таїна — ТАЇНА — феномен граничних меж людських зусиль в розкритті, з'ясуванні природи певних явищ чи "інформаційної безмовності" щодо їх сутності та місця в загальній картині пізнання чи відповідних форм життєвої сфери. Як феномен лімітності певних уявлень... Філософський енциклопедичний словник
  5. таїна — ТАЄМНИ́ЦЯ (те, що приховується від інших, відоме не всім), СЕКРЕ́Т, ТАЇНА́ розм., ПІДСПІ́ДОК розм. В кіно я не був новий. Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Ю. Словник синонімів української мови
  6. таїна — Таїна́, -ни́; таї́ни, таї́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. таїна — ТАЇНА́, и́, ж., поет. Таємниця. Соловейко, мій сусідо, Ти не тьохкай у гаю, А коханому повідай Про любов святу мою. Про рожеві, світлі мрії — Мого серця таїну (Стар., Вибр., 1959, 499); Все ніби в колі віковім: Любов, розлука, весни, грім. Словник української мови в 11 томах