таїнство

ТА́ЇНСТВО, а, с.

1. Церковно-культовий обряд (хрещення, вінчання тощо), який нібито має чудодійну силу; священнодійство.

З мужиками тримається [о. Вікентій] як з рівнею, тільки не вміє за треби і таїнства правити постійну ціну (М. Стельмах);

– Почекай-но, почекай, .. Єлисею. Я, здається, ще не забув чину таїнства священства. Хіба миряни висвячують будь-кого, а тим паче владик? (З. Тулуб).

2. перен., книжн. Про щось незрозуміле, загадкове.

Він уже не відповідав. Та й пощо? Вершилося вже велике таїнство. Закриті очі вже бачили “той бік”, і вся істота переживала щось невідоме, незрозуміле, щось вище (Г. Хоткевич);

Мабуть, немає нічого чарівнішого в світі за осінній ліс, тихий, задумливий, сповнений незбагненного таїнства матері-природи (І. Цюпа);

Тільки де-не-де прошелестить торішнє листя, трісне гілка: то закохані юнаки й коханки пізнали в урочистій задумі дерев радість великого таїнства (М. Хвильовий);

// чого. Про який-небудь складний, прихований процес.

Дівчата-опилювачі перегукувались з пташками на своїх високих драбинах серед запашного цвіту, допомагаючи квітам творити таїнство свого буття за розумною волею людини-творця (О. Довженко);

Ареною найбурхливіших у сучасній біології подій стала жива клітина. Саме в її надрах відбувається таїнство синтезу білка – основа основ усіх життєвих процесів (з наук.-попул. літ.).