1. Словник української мови у 20 томах

твердиня

ТВЕРДИ́НЯ, і, ж.

1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця.

Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (І. Нечуй-Левицький);

Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка);

Ції твердині ворог не повергне, Тут позначив каміння неоліт. Тут руди вже виходять на поверхню, і урвища розламує граніт (Л. Костенко);

Казимир рівночасно будував нове місто при замку і хотів мати для нього оборонну твердиню (з наук. літ.);

Вставлені в два ряди гармати захищали міцну твердиню (Я. Качура);

* Образно. Наступ на таємниці плазми розгорнувся широким фронтом. Але ця хистка матерія виявилася неприступною твердинею (з наук.-попул. літ.).

2. чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист.

Мій брате могутній, Львове, Твердинею правди стій! (Л. Забашта);

Відшуміли часи, коли вони [храми Грузії] були твердинями в боротьбі з ворожими навалами (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твердиня — (укріплене місце проти зовнішніх нападів) фортеця, цитадель, кріпость, іст. тверджа. Словник синонімів Полюги
  2. твердиня — тверди́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. твердиня — див. ФОРТЕЦЯ; іст. замок; П. цитаделя, опліт, оплот; з. тверджа. Словник синонімів Караванського
  4. твердиня — див. укріплення Словник синонімів Вусика
  5. твердиня — [твеирдин'а] -н'і, ор. -неийу Орфоепічний словник української мови
  6. твердиня — -і, ж. 1》 перев. уроч. Те саме, що фортеця. 2》 чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. твердиня — ФОРТЕ́ЦЯ, ЦИТАДЕ́ЛЬ, ТВЕРДИ́НЯ перев. уроч., ТВЕ́РДЖА заст., КРІ́ПОСТЬ заст. Каффа поділяється на три частини: фортецю, або цитадель, місто й передмістя (З. Словник синонімів української мови
  8. твердиня — ТВЕРДИ́НЯ, і, ж. 1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця. Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (Н.-Лев., 11, 1956, 219); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. твердиня — Твердиня, -ні ж. Твердыня, оплотъ. Благословен Господь, твердиня моя певна. К. Псал. 318. Словник української мови Грінченка