твердник
ТВЕ́РДНИК, а, ч., фіз.
Речовина, яка обумовлює перехід інших речовин з рідкого стану в твердий в результаті полімерізації.
Поряд з полімером, який є зв'язуючим, до складу цих сполук входять наповнювачі, твердники, барвники та інші компоненти (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me