твердь

ТВЕРДЬ, і, ж., заст.

Твердінь.

Летим ми за зоряну твердь (В. Сосюра);

І знов почулися, немов залпи гармат, тяжкі мінні вибухи .. В уяві [Олега] малювалося, що й твердь острівця вже ворушиться під ногами (Іван Ле);

Коли ж зійшли на дощану хитаву твердь, помітили, що й царські стражі в синьому покинули піщаний лівий берег (Валерій Шевчук).

(1) Земна́ твердь – земля, земна куля, суходіл.

Він ще міг свій літак підбитий на земну посадити твердь, та обрав .. героїчну і славну смерть (І. Гончаренко);

Порідшала земна тужава твердь, міський мурашник поточив планету (В. Стус);

Річка Ельба та її притоки глибоко врізалися в земну твердь, перетворивши міжгір'я та яруги на мальовничі долини... (О. Шугай);

(2) Небе́сна твердь – небесне склепіння, небозвід, небо.

Вогонь злетів в небесну твердь (Л. Первомайський);

Сніп світла зноситься в поржню небесну твердь, де чути янгольські співи: одним кипіти в маслі, а другим у смолі (В. Стус);

На Венері існує атмосфера закритого типу, тобто в неї наявна так звана “небесна твердь” люмінісцентного характеру (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me