тверезий

ТВЕРЕ́ЗИЙ, а, е.

1. Не п'яний (про людину, її стан).

Ой ти ж мене сватав Не п'яний – тверезий (П. Чубинський);

– Я їх [сватів] і нагодую, й напою. Од мене не поїдуть голодними та тверезими (І. Нечуй-Левицький);

Голову туманив легкий хміль, але Тарас, бажаючи з'явитись на Клавині очі тверезим, глибоко вдихав і видихав повітря (Д. Ткач);

// Власт. не п'яній людині; такий, як у неп'яної людини.

Сьогодні він сидів коло столу й говорив до дружини тверезим голосом (Ю. Яновський);

Коли зібрались їхати, Іван хотів ще взяти з собою і пляшку горілки для годиться. Та Мармура розрадив, бо п'яна голова завжди дурніша тверезої (С. Чорнобривець);

// рідко. Який не спричиняє сп'яніння; не п'янкий.

Геть воду тверезу, Давайте вина (Микола Чернявський);

// у знач. ім. твере́зий, зого, ч. Не п'яна людина.

Недурно те ж кажуть: що в тверезого на умі, те в п'яного на язиці (Марко Вовчок);

Бачачи, що кошовому загрожує велика небезпека, група тверезих кинулась навперейми п'яним (О. Довженко).

2. Який не вживає спиртних напоїв; непитущий.

– Людина він тиха і, якщо порівнювати з іншими, твереза і ввічлива (З. Тулуб).

3. перен. Який має здоровий глузд; розсудливий.

Спокійна, твереза натура, при тім глибока, здатна до тривких почуваннів [почувань] (Леся Українка);

Я добре знаю, що читачі тепер занадто тверезі, позитивні, аби слухать наївну казку (М. Рильський);

Хіба ж Тоня, його розумна, твереза, практична Тоня, сіла б із ним в каючок, якби її не штовхало оте .. жадання торкнутися чогось заборонного..? (О. Гончар);

// Який ґрунтується на розсудливості, здоровому світосприйманні; практичний.

Твереза логіка хлопця справила враження на його опонента (Л. Дмитерко);

Суспільні зміни певним чином впливають на мову, на її розвиток. Однак прямої залежності між розвитком мови і суспільства нема. В результаті інколи виникають скперечності, які потребують тверезого аналізу (з наук. літ.).