1. Словник української мови у 20 томах

тельбухи

ТЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. те́льбух, а, ч.).

Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо).

Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (І. Багмут);

Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Григорій Тютюнник);

// зневажл. Про внутрішні органи людини.

[Василь:] Дай води напитись. [Лукія:] Хіба так дуже пашить у тельбухах? Напийся (М. Кропивницький);

Лікар, як на біду, прописав йому блювотне. Від цього вивертало геть усі тельбухи (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Тобі б лише тельбух напхати, а хто осідлає – усе одно (Р. Іваничук).

◇ Ви́пустити / випуска́ти кишки́ (рідко те́льбухи) див. випуска́ти;

(1) Ви́пустити те́льбухи (д) див. випуска́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тельбухи — Нутрощі, бебехи, бельбахи, кишки. Словник синонімів Караванського
  2. тельбухи — див. нутрощі Словник синонімів Вусика
  3. тельбухи — -ів, мн. (одн. тельбух, -а, ч.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). || зневажл. Про внутрішні органи людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тельбухи — Те́льбухи, -хів, -хам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тельбухи — ТЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. те́льбух, а, ч.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (Багмут, Опов., 1959, 45); Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Тют. Словник української мови в 11 томах