темнощі

ТЕ́МНОЩІ, ів, мн.

1. Час, коли не світить сонце; пізній вечір, ніч; темрява.

А Ярослав не виходив з темнощів, стояв там дивно збайдужілий, не хотілося йому ні до вогню, ні до їдва та питва, ні навіть до дівчини (П. Загребельний);

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його! (з рел.-церк. літ.);

О дев'ятій годині, серед глибоких темнощів Гленарван подав знак вирушати (із журн.).

2. перен. Щось незрозуміле, невідоме; журба, смуток.

Темнощі поселилися у Настасиній душі від того дня, і хоч сміх знову пробивався назовні згодом, але вже був не такий безжурний і безтурботний (П. Загребельний).