темнуватий

ТЕМНУВА́ТИЙ, а, е.

Трохи темний (у 1, 2 знач.).

Перед ним тільки вертілись німфи в якомусь дивному лісі в темнуватій печері, над тихою прозорою водою (І. Нечуй-Левицький);

У великому темнуватому холі, подібному до каплиці, зустрічає їх поставний, гарний, урочистий добродій із точеним носом і густими бровами (В. Винниченко);

Темнуваті вдень, кімнати ввечері, освітлені світлом, були багато привітніші й приємніші, вистлані килимами, чисто прибрані, обвішані образами в дорогих золочених шатах (Леся Українка);

Щось темнувате і легке, як тінь, заходило по йому [віконечку], забігало (Панас Мирний);

Темнуваті, аж чорні, кошлаті хмари запнули виднокруг суцільною завісою (А. Хижняк);

А кабінетик у вас темнуватий, ви б стіни під світлий горіх роздраконили (А. Крижанівський).